Церква Адвентистів Сьомого Дня міста Рені (Одеська область) організувала для дітей «Двірну програму».

Керівник дитячого відділу церкви Марія Узун та діти членів церкви ретельно готувалися до заходу. В одну із субот після ранкового богослужіння діти разом із Марією роздавали місцевим дітлахам запрошення на програму, а також повітряні кулі. Крім того, діти запрошували своїх знайомих і друзів.

На програмі, яка проходила у молитовному будинку адвентистів, були присутні близько 40 дітей до 12 років. Деякі хлопці прийшли з батьками і дідусями. Пастор церкви і керівник дитячого відділу розповідали повчальні історії про те, як Бог чує молитви дітей і відповідає на них. Всі разом співали дитячі християнські гімни, а потім на вулиці грали в рухливі ігри.

Під час «двірної програми» проводилися різноманітні конкурси: дітям потрібно було відгадувати загадки про біблійних героїв. Переможці отримували призи. Наприкінці зустрічі на всіх очікував солодкий стіл. Кожна дитина отримала у подарунок «Книгу життя» та «Ісус та його життя».

Про свої враження від програми діти могли розповісти в анкетах, які їм роздали організатори заходу. В наслідок анкетування з'ясувалося, що присутнім «Двірна програма» дуже сподобалася, і вони із задоволенням хотіли б зустрітися знову. Тому організатори планують ще раз провести подібний захід.

Іван Узун

З 26 травня по 3 червня в Дніпропетровську проходила історична виставка, присвячена історії Церкви Адвентистів Сьомого дня на Катеринославщині (пізніше Дніпропетровщині) в ХІХ-ХХІ століттях. Експозиція розповідала про життя адвентистів за останніх 110 років. Вона була поділена на три періоди: церква на Катеринославщині при царизмі, в радянські роки і в наші дні.

Екскурсії тривали від 40 хвилин до 1,5 годин залежно від напливу відвідувачів. Кожна екскурсія починалася з молитви. Екскурсоводи, розповідаючи історію церкви і тих хто не пережив репресії, не могли стримувати сліз. Сльози з'являлися і на очах у слухачів. Часом екскурсії затягувалися до 11 годин вечора.

Експонати були надані членами церкви, родичами репресованих служителів і архівом міста.

У експозиції представлені документи, яким більше ста років: 105-річна Біблія, пісенники «Псалми Сиона», переписані вручну, - в радянські роки вони були заборонені і їх не могли друкувати - всі 525 псалмів! Виставка показувала життя церкви під час війни на окупованій території. Не дивлячись на бомбардування і вибухи снарядів, молодь продовжувала музичні репетиції.

Була відтворена імпровізована кімната будинку, де проходили богослужіння в радянські часи. В центрі кімнати стояла тумба, з краю фісгармонія, якій більше ста років, стільці та лави. Інструмент привезли з Донецька. Екскурсовод пропонував зайняти місця на лавках і зануритися в 1960-70-і роки.

 Причина, чому стояла тумба для проповідуючого, а не кафедра - утиски з боку влади. Міліція розгонила збори віруючих. Коли проходили служіння, пастор використовував замість кафедри (кафедра вважається в церкві святим местомом) тумбу, тому міліція не могла скласти акт і заарештувати присутніх. Відомий випадок, коли під час служіння міліція увійшла до будинку, всі зробили вигляд, що просто спілкуються. На питання, де господар і що в центрі кімнати робить тумба, господар будинку відповідав, мов, де хочу, там меблі і ставлю.

Екскурсантам пропонували заспівати один з псалмів під фісгармонію і послухати запис пісні «На передній лавці». Колись діти в церквах сиділи на передній лавці перед тумбою-«кафедрою». У пісні розповідалося, що бачила шестирічна дівчинка на служінні. Можна було подивитися записи проповідей в зошитах, лежачих тут же на лавах. З цими проповідями диякони відвідували тих, хто не зміг прийти на служіння.

У експозиції була друкарська машинка, на якій друкували псалми і духовну літературу. Вага машинки така, що підняти її може хіба що міцний хлопець. Жінкам доводилося по декілька разів в день її переміщати і ховати, щоб міліція її не конфіскувала.

Були представлені пристрої, що дозволяли підпільно друкувати літературу, а також апаратура, що використалася вже на початку 1990-х років для друку літератури і в проведенні євангельських програм.

В кінці екскурсії екскурсовод відзначав, з чого починала церква і з чим прийшла до ювілею. У завершенні екскурсії охочі разом молилися і дякували Господу за те, що була можливість зануритися в минуле. Кожен відвідувач міг залишити запис в книзі відгуків.

Виставку задумала і організувала Інна Кампен. Їй допомагали Ірина Ісакова і Віктор Бегас, а також керівництво конференції. Екскурсоводами були Інна Кампен, Тетяна Літвінюк, Денис Антонов, Леонід Рутковський.  Допомагали Інна Мовчан, Ліля Боднарюк, Володимир Випущенко.

За тиждень роботи виставки її відвідало близько 750 чоловік. Серед відвідувачів були гості з інших міст і люди, що «випадково» проходили повз.       

Андрій Цибаков